Люди, як кораблі
Дорога домой после рабочего дня. Обычная маршрутка. MP3 плеер в ушах. Поет Кузьма Скрябин… “Люди, як кораблі” - странно, хотя эту песню я слышал много раз, но почему то сегодня я действительно услышал смысл ее слов. Захотелось оставить их в блоге…
Я не твій брат - ти не сестра моя…
Ніколи не розсказуй мені
Хто i в чому є винний на нашій землі.
Люди, як кораблі…Кожен пливе, поки хвиля несе і поки глибока вода.
Глибока і темна до самого дна.
До самого-самого дна…На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема.
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.Хтось не доплив.
Бо йому помогли набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни дуже хотіли вони.А до берега тихо хвилі несуть,
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть,
Ті хто вірив і правду знати хотів.Наш Океан знає більше ніж ми
Секрети всі у нього на дні.
А ми ходим зверху, великі й малі.
Люди як кораблі…Гордо пливем - і не вірить ніхто,
Шо ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.А до берега тихо хвилі несуть,
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть,
Ті хто вірив і правду знати хотів.
Похожие публикации
Теги: корабли, Кузьма, люди, Скрябин, стихотворение, текст песни

